Особливості звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності
Серед гарантій для працівників Кодексом законів про працю України встановлено неможливість звільнення особи за будь-якої підстави у період її тимчасової непрацездатності та під час перебування у відпустці.
На сьогоднішній день ці норми зазнали змін відповідно до Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15.03.2022 р. № 2136-IX.
Наразі при розгляді цього питання слід керуватися статтею 5 зазначеного Закону, де встановлено, що «у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки».
При цьому особливу увагу варто звернути на те, що таке звільнення відбувається за наявності законних підстав для звільнення працівника з ініціативи роботодавця, а не з підстав самої тимчасової непрацездатності.
Отож, важливо враховувати принципи справедливості та захисту прав працівників, оскільки звільнення у період тимчасової непрацездатності порушує принципи соціальної відповідальності та гуманного ставлення до працівника.
Недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності (частина 3 статті 40 КЗпП України) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи роботодавця, також визначена п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9.
Відповідно до вимог Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі.
Особам, які звернулися за медичною допомогою та визнані непрацездатними по завершенні робочого дня, листок непрацездатності може видаватись, за їх згодою, з наступного календарного дня.
Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано «лікарняний» листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
Тобто, неможливо звільнити працівника у період його тимчасової непрацездатності за ініціативою роботодавця, навіть якщо листок непрацездатності виданий після закінчення робочого дня.
Враховуючи норми Закону України «Про організацію трудових відносин у період дії воєнного стану» та правові аспекти тимчасової непрацездатності, потрібно визначити баланс між правами працівників і законними інтересами роботодавців, що є ключовим для справедливих трудових відносин.
Наголошуємо, що датою звільнення працівника з ініціативи роботодавця у цьому випадку є перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у «лікарняному».
Головний державний інспектор
відділу з питань праці Управління
інспекційної діяльності в Одеській області
Південного міжрегіонального управління
Державної служби з питань праці України Тетяна АЛІ
