Сказ: чим небезпечне захворювання та як уберегтися
За останній час на території області значно ускладнилась епізоотична ситуація зі сказу тварин. Ускладнюючим фактором залишається вплив воєнних дій на окупованих територіях, що спричиняє активну міграцію диких тварин у напряму Одеської області. Це, у свою чергу, призводить до зростання щільності популяцій диких і здичавілих тварин, які не мають щеплення проти сказу. Поширення серед них випадків захворювання створює потенційну загрозу як для місцевої фауни, так і для населення регіону, що потребує вжиття невідкладних профілактичних заходів для запобігання подальшого розповсюдження вірусу сказу.
Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу. Воно характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким ушкодженням центральної нервової системи.
Вірус сказу вражає центральну нервову систему. Якщо людина не отримує відповідної медичної допомоги після потенційного інфікування сказом, вірус може викликати захворювання головного мозку, що врешті-решт призведе до смерті. Летальність від сказу для людей майже 100%. Сказу можна запобігти, вакцинуючи свійських тварин, тримаючись подалі від диких тварин і звертаючись по медичну допомогу після потенційного зараження до появи симптомів.
Як передається сказ?
Людина може інфікуватися від хворої на сказ тварини через:
- укус;
- подряпину та мікроушкодження шкіри;
- потрапляння зараженої слини на слизові оболонки або пошкоджену шкіру.
Як повідомляють фахівці CDC, люди зазвичай інфікуються сказом через укус хворої тварини. Рідше люди інфікуються після контакту без укусу, який може включати подряпини, садна або відкриті рани, що зазнають впливу слини або іншого потенційно інфікованого матеріалу хворої тварини. Інші типи контактів, такі як ласки хворої на сказ тварини або контакт із кров'ю, сечею чи фекаліям цієї тварини, не пов'язані з ризиком зараження та не вважаються небезпечними.
Тож якщо вас укусила або лизнула безпритульна чи дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Якщо лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що нейтралізують вірус. Але після цього все одно неодмінно зверніться по медичну допомогу.
Симптоми сказу
Ранні симптоми сказу можуть проявлятися у вигляді лихоманки з болем і незвичного або незрозумілого поколювання чи печіння (парестезії) у місці рани. На пізніших стадіях вірус поширюється на центральну нервову систему, спричиняючи смертельне запалення головного та спинного мозку.
Інкубаційний період захворювання може варіюватися від 1 тижня до 1 року, але зазвичай становить 2-3 місяці. Все залежить від таких факторів: місця, кількості й глибини укусів; кількості й активності вірусу, що потрапив у рану; віку постраждалого. Найнебезпечнішими є укуси в районі голови та шиї, в такому разі симптоми можуть розвинутися дуже швидко і часу для специфічної профілактики дуже мало, необхідно одразу звернутися до лікаря.
На початку інфікування у людини підвищується температура, вона відчуває біль, поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження.
Розрізняють активний та паралітичний сказ. Під час активного сказу спостерігаються гіперактивність, гідрофобія (боязнь води), часом - аерофобія (боязнь протягів чи свіжого повітря). Через кілька днів настає смерть через кардіореспіраторну зупинку. Паралітичний сказ (на нього припадає близько 30% від усіх випадків захворювання) триває довше за активний, у нього легший перебіг. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Людина впадає у кому, після чого настає смерть.
У тварин симптоми сказу проявляються залежно від стадії захворювання. На початковій (до 5 днів) наявні сліди від укусів, тварини гризуть місце укусу; вони лагідні та насторожені водночас; погано їдять або починають їсти неїстівне; у них спостерігається слинотеча й блювота. Перебуваючи у збудженій стадії (2-3 дні), тварини агресивні, збуджені, нападають, тікають, їдять неїстівне, у них починаються конвульсії, блювота, розвивається параліч й косоокість. Під час паралітичної стадії (2-4 дні) у тварини стається виснаження, настає повний параліч та смерть.
Лікування сказу
У разі інфікування людини сказом показані негайна госпіталізація та введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути п’ять: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й і 28-й дні. У разі появи симптомів специфічного лікування не існує, захворювання практично завжди закінчується летально.
Для профілактики сказу необхідно регулярно вакцинувати тварин, уникати контактів з потенційно небезпечними тваринами, дотримуватись правил утримання тварин.
Курс профілактичної імунізації призначають людям, які професійно пов’язані з ризиком зараження сказом. Йдеться про фахівців ветеринарної медицини, працівників ветеринарних лабораторій, клінік, мисливців та ін.
Важливо дотримуватись Правил утримання тварин: вигулювати собак тільки на повідках та у намордниках, у сільській місцевості – тримати на прив’язі або у вольєрах.
Пам’ятайте — запобігти сказу можна за умови виконання таких правил:
- Всі громадяни зобов’язані щорічно щеплювати своїх собак та котів проти сказу. Утримувати собак лише на прив’язі, або у вольєрах. Категорично забороняється пастухам мати на випасі сторожових собак, не щеплених проти сказу.
- У жодному разі не треба вбивати тварину, яка покусала людину чи тварину! Її треба тримати ізольовано і спостерігати протягом 15 днів. Про це негайно слід повідомити державну службу ветеринарної медицини району чи міста.
- Слід пам’ятати, що кожна дика тварина, яка поводить себе незвичайно (наближається до людей, тварин, населеного пункту) є підозрілою щодо захворювання на сказ. З такої відстріляної тварини не можна знімати шкуру.
- Кожен випадок незвичайного поводження тварин (збудження, поїдання сторонніх предметів) потрібно перевіряти щодо захворювання на сказ.
- Слід уникати зайвого контакту з тваринами, у першу чергу це стосується дітей.
Не легковажте своїм життям! Вчасно звертайтесь за допомогою!
